про предмет

1) (вещь, объект) річ (р. речи), предмет (-ту), об'єкт (-ту). [Недивним речам не дивуйсь (Куліш). Я обернусь тоді в бездушний предмет (Коц.)]. -мет вещественный, умственный - річ матеріяльна, розумова. -мет преподавания - предмет навчання. -мет изучения - предмет студіювання (вивчення); (в школе) предмет, наука, дисципліна. Обязательный -мет - обов'язкова наука, -вий предмет;

2) (в разговоре, в сочинении) річ, матерія (-ії). [Міркували (розмовляли) про поважні речі. Узяв він найнижчу матерію до оповідання (Куліш)]. Разговор шёл о разных -тах - розмова була про різні речі. -мет разговора - матерія (річ) до розмови. Мы ещё вернёмся к этому -ту - ми ще (по)вернемося до цієї речи (матерії);

3) (цель) мета, ціль (-ли). -мет желаний, стремлений - мета бажань (прагнень), змагань. Иметь в -те - мати на меті, на увазі. На -мет получения - щоб одержати що;

4) (перен.) - см. Возлюбленный, нная. -мет страсти нежной - ревного закохання об'єкт - см. Пассия 2.

* * *

1) предме́т; (вещь; явление действительности, событие) річ, род. п. ре́чі

2) ( тема) те́ма, предме́т; ( объект) об'є́кт

3) ( дисциплина преподавания) дисциплі́на, предме́т

4) ( возлюбленный) коха́ний, -ого; ( возлюбленная) коха́на, -ої

ЗНАЧЕННЯ і СМИСЛ - характеристики знака, які фіксують, з одного боку, те, представником чого знак є, що він іменує, виокремлює, позначає, а з другого - спосіб, яким знак позначає предмет; модус презентації позначуваного; характеристику позначуваних предметів (виражену в самій структурі знака - власний смисл, або таку, яку конвенційно асоціює із знаком деяка спільнота людей - конвенційний смисл), що дозволяє відрізняти їх від інших предметів. Будь-яка інформація про предмет (про сукупність властивостей, певних ознак, які характеризують предмет), що містить у собі знак, є достатньою для однозначного виділення певного предмета подумки С. мисл однозначно визначає значення (якщо останнє взагалі наявне). Сучасні дослідження дихотомії З. і С. багато в чому спираються на дослідження нім. математика і логіка Фреге, викладені у його програмній праці "Про смисл і значення" (1892).

adj жарт.

1) улюблений (про предмет розмови тощо)

2) примхливий; химерний

* * *

1) найвища досконалість (про людину, предмет), ідеал

2) друк. нонпарель

3) «чарівне» (сорт яблук)

* * *

1) сама довершеність, ідеал (про предмет, людину)

2) "чарівниця" (назва сорту яблук, виду цукату, деяких метеликів, птахів)

3) пoлiгp. нонпарель

предметний; що дає уявлення про предмет (явище)

* * *

a; лінгв.

n псих.

уявлення (про предмет)

* * *

n; псих.

Пірс, Чарлз Сандерс (1839, Кембридж - 1914) - амер. філософ, логік, природознавець; засновник прагматизму. Визначальне місце у філософському вченні П. посідає проблематика наукового методу, який дозволяє отримати знання про "справжній" стан речей, про "реальність", з якою мають узгоджуватися людські поняття і судження. На думку П., запропонований ним прагматичний метод не є ані метафізичною доктриною, ані спробою визначити будь-яку істину про предмет. Його ефективність вбачається у поєднанні філософських і власне наукових (математика, логіка) засобів дослідження. Центральний пункт епістемологічної системи П. становить концепція пізнавального процесу - перетворення "сумнівного уявлення" про речі і пов'язаної з ним проблематичної ситуації на "вірування", тобто на визнанні знання. Істина, за П., є узгодженням абстрактного твердження з ідеальною межею, до якої можуть привести судження вчених унаслідок нескінченних досліджень. Епістемологія П. - органічна частина його прагматичного методу: поняття про об'єкт забезпечується розглядом всіх практичних наслідків, що випливають із дій з цим об'єктом. Крім того, прагматичний аспект епістемології П. охоплював специфічне розуміння впливу персональної людської ситуації на перебіг та результати наукового дослідження (див. фаллібілізм). Т. зв. "принцип Пірса", який наголошує на "включенні розуму" у практичну діяльність - кредо прагматизму, що зумовлює синтетичність прагматистської установки, її гнучку праксеологічність. Першоосновою буття як такого, згідно з П., виступає "Космічна Свідомість", яка еволюційним способом реалізує свої інтенції ("персоніфікується") у певній "досконалій, раціональній і симетричній системі", у надрах якої у нескінченно віддаленому майбутньому має відбутися "кристалізація свідомості". Сформульовані П. концепти у галузі методології науки, логіки, семіотики, соціогуманітарного знання зумовили подальшу розробку проблематики прагматизму у XX ст. (неопрагматизм), стимулювали теоретичні ініціативи філософів (Патнем, Девідсон, Реслер, Рорті), які багато у чому повертаються до первісної трактовки прагматизму як широкої доктрини, яка має не лише методологічне, а й світоглядне, соціальне значення.

[br]

Осн. тв.: "Зібрання статей". Т. 1 - 6 (1931 - 1935), Т. 7 - 8 (1958); "Листи до леді Велбі" (1953).

1) випробування; проба; дослід

2) переживання, випробування; лиха пригода; спокуса

3) причина невдоволення (роздратування)

4) юр. судове слідство; судовий розгляд; суд, судовий процес

5) спорт. спроба

6) геол. розвідка

* * *

1) випробування, проба

2) переживання, випробування; пригода

3) причина незадоволеності або роздратування

4) юp. ( судове) слідство; судовий розгляд; суд; слухання справи

5) часто cпopт. спроба

6) cпopт. попередні або відбіркові змагання (особливо на біговій доріжці, треку)

7) гeoл. розвідка

1) пробний

2) що бере участь в розгляді справи в суді

1) випробування, проба

2) переживання, випробування; пригода

3) причина незадоволеності або роздратування

4) юp. ( судове) слідство; судовий розгляд; суд; слухання справи

5) часто cпopт. спроба

6) cпopт. попередні або відбіркові змагання (особливо на біговій доріжці, треку)

7) гeoл. розвідка

1) пробний

2) що бере участь в розгляді справи в суді

pron poss. від it

(про речі й тварин) його, її, свій; що належить йому (їй)

* * *

poss; pron

poss; pron

1) скеля́стий, кам'яни́стий

2) тверди́й; міцни́й; непохи́тний; непідда́тливий

1) нестійки́й; що хита́ється ( про предмет)

2) що похитну́вся ( про здоров'я тощо)

КАТЕГОРІЇ (грецьк. κατηγορία, від κατηγορεω - висловлювати) - найбільш загальні поняття тієї чи тієї галузі знання, філософії науки, що слугують для "скорочення" досвіду, знаходження предметних відношень, розчленування і синтезу дійсності. Зміст і функції К. були встановлені в працях Аристотеля, Канта, Гегеля. Аристотель розумів під К. родові висловлювання про буття, "а оскільки одні висловлювання позначають суть речі, другі - якість, інші - кількість, інші - відношення, інші - дію або сприйняття, інші - "де", інші - "коли", то відповідно з кожним із них ті самі значення має і буття". Перелічуючи К., Аристотель вдається до розділового "або": "Зі сказаного без будь-якого зв'язку кожне позначає або сутність, або "скільки", або "яке" і таким чином перебирає десять відомих К. В його тлумаченні К. - це висловлювання, які відбивають такі загальні (родові) властивості буття, за допомогою яких воно членується в мові і знанні на рубрики, що не зводяться одна до одної. Кант дослідив іншу функцію К.: він визначив їх як розсудкові апріорні поняття, які об'єднують, синтезують матеріал чуттєвості. Вони є гранично загальними "поняттями про предмет взагалі". Кант подав "таблицю К." дещо інакшу, ніжу Аристотеля: в ній відсутня К. сутності (бо сутність він вважав непізнаваною), простору і часу (вважав їх формами споглядання, а не поняттями); вдосконалено рубрику К. відношення, куди входять субстанція і акциденція, причина і дія, взаємодія; введено К. модальності (можливість - неможливість, існування - неіснування, необхідність - випадковість); до того ж, на першому місці у нього стоять не К. якості (реальність, заперечення, обмеження), як у Аристотеля, а К. кількості (єдність, множинність, цілокупність). Ці особливості кантівської таблиці К. пояснюються як властивостями його філософського вчення, так і розвитком математики і природознавства в Новий час. Гегель приписував К. обидві функції. У відомій тезі "категорія покладає буття у деякій визначеності як у границі" наочно виражена розчленувальна, рубрикаційна природа К. В той же час він наголошував їх синтетичний характер. При цьому синтез він витлумачував дещо інакше, ніж Кант. Гегель вважав, що не лише в науці, а й у житті користуються К.: тут вони постають як скорочення для виразу однорідних явищ, речей, подій, видів діяльності (війна, народ, море, тварина, Бог, любов і т. ін.), і як засоби для визначення і знаходження предметних відношень (причинність, взаємодія тощо). К. спочатку формуються несвідомо - в людській діяльності і відкладаються в мові. Свідомо їх досліджують філософи Н. а мовний характер К. переважно орієнтується західна філософія XX ст. В логічному позитивізмі (Карнап, Нейрат) К. розглядаються не як форми мислення чи свідомості, а як мовні структури; в аналітичній філософії (Строссон, Кернер та ін.) К. вважаються засоби і форми розчленування, класифікації речей і явищ, закладених у природній мові. В екзистенціалізмі замість традиційних К. мислення досліджені К. життя: турбота, страх, знеособленість (Man), гранична ситуація, екзистенція та трансценденція і т.ін., які постали як філософсько-антропологічні феномени - за їх складом і за тлумаченням притаманних їм функцій. Філософсько-антропологічний зміст К. відкривається у трьох напрямах. По-перше, без зазначених функцій К. людина не може оволодіти світом, а отже, неможливим було б і її життя. По-друге, філософські К. як найбільш загальні відбивають докорінну особливість людини, що відрізняє її від тварини, - здатність виходити за межі будь-якого конечного, обмеженого утворення, навіть за межі всього обмеженого разом, коли весь світ постає як наслідок якоїсь духовної істоти (Бога), абсолютної ідеї. В традиційній філософії така здатність позначалася К. безконечного, абсолютного, в сучасній - К. трансценденції. Конечне і безконечне раніше розглядалися як властивості речей, але вони ще більше - властивості людини, її свідомості, мислення, універсальної діяльності. По-третє, членування і поєднання дійсності в кінцевому підсумку веде до аналізу і синтезу найбільших, суттєвих відмінностей - протилежностей, таких як мислення і буття, конечне і безконечне, відносне і абсолютне, свобода і необхідність, існуюче і належне, дійсність та ідеал тощо. Суперечності цих К. кожна епоха, покоління, людина вирішують по-своєму, і єдино правильного їх вирішення немає, бо вони виражають певні (в т.ч. протилежні) позиції людини в світі, в житті, в свідомості. Сукупність таких протиріч становить основні питання (чи проблеми) і філософії, і людини - як її суб'єкта й об'єкта. Основним предметом сучасної філософії безпосередньо стала людина, а отже, і всі К. філософії мають перш за все антропологічний зміст.

1. n

1) коментар; примітка, тлумачення

2) коментування

2. v

1) коментувати; тлумачити, пояснювати

2) робити критичні зауваження

3) давати негативну характеристику (оцінку)

* * *

1) коментар, пояснювальна примітка, тлумачення

2) коментування

3) критичне зауваження; критика

4) толки, пересуди

5) що-небудь, що повідомляється про предмет; щось нове

1) коментувати; тлумачити, пояснювати

2) висловлюватися; повідомляти свою думку; робити критичні зауваження; давати негативну оцінку, характеристику

n розм.

цікава штучка

* * *

1) видовище

2) cл. цікава штучка ( про предмет або людину)

1) розм. тинятися, плентатися; іти лінивою ходою; ходити перевальцем

2) підстрибувати, підскакувати

* * *

1) сильний удар, ляпас

2) багато, велика кількість, їжі

1) тинятися; іти лінивою ходою; ходити перевальцем

2) іти вистрибом; підстрибувати ( про предмет)

1) психометр

2) людина, яка має ймовірну здатність давати інформацію про предмет або його власника через контакт з ним